Луганське золото добуватимуть донецькі пацани
В Антрацитовському районі на Луганщині повним ходом йде підготовка до промислового видобутку одного з найпопулярніших в світі дорогоцінних металів. Видобутком золота в районі Нагольного кряжа планує зайнятися компанія “Донецький кряж”, очолювана кандидатом наук Максимом Дищуком.
У активі цієї компанії більш ніж 30-річний досвід геологічної роботи не лише в Україні, але і в Середній Азії, Африці, Індонезії і Індокитаї.
У активі цієї компанії більш ніж 30-річний досвід геологічної роботи не лише в Україні, але і в Середній Азії, Африці, Індонезії і Індокитаї.
Проблеми і рішення
За словами пана Дищука, долати чиновницькі бар'єри і доводити, що дійсно в Україні можуть бути створені не Нью-Васюки, а серйозний об'єкт по видобутку золота, — це одна з проблем, яка постійно маячить на дорозі становлення нового виробництва. “Цифри — це комерційна інформація, але, поза сумнівом, йдеться про промисловий видобуток золота, рентабельний видобуток підземним способом золотих руд, які за якістю і кількості золота прирівнюються з об'єктами у всьому світі, де ведеться такий самий видобуток”, — стверджує голова “Донецького кряжа”. За його словами, на сьогодні готові всі документи, які дозволяють копати кар'єр і добувати руду. Інститутом “ЛугансьКГІПРошахт” виконані проектні дослідження під фабрику, яка її перероблятиме, хвостосховища і інші виробничі споруди. На черзі один з важливих моментів — це закупівля устаткування. Вибираючи між канадськими і українсько-російськими технологіями по видобутку золота, фахівці “Донецького кряжа” сьогодні схиляються до вибору останніх. “Ці технології адаптовані до наших умов роботи, зрозуміліші співробітникам і головне — дешевше імпортних”, — мотивує Максим Дищук. Як з'ясувалося, головне, що вибір рідних технологій заощадить 3 млн. доларів і, таким чином, будівництво золотодобувної фабрики обійдеться в 2 млн. доларів.
Та все ж основне завдання сьогодні полягає в іншому — в пошуку інвестора. За словами пана Дищука, в даний час йдуть переговори з черговим потенційним “капіталовкладником”, ім'я якого доки не афішується. Але відомо, що це іноземна компанія, яка добре розуміє, що вкладає гроші на перспективу, на відміну від вітчизняного бізнесу, прагнучого за звичаєм сьогодні ж і прибуток отримати. Зараз потенційний інвестор проводить власну експертизу об'єкту . Але головною заковикою може стати не результат досліджень, а нестабільність політичної обстановки в країні, адже будь-якому інвесторові потрібні гарантії.
Згубне ельдорадо інженера Глєбова
Перш ніж займатися золотоносним об'єктом, “Донецький кряж” провів детальне дослідження його історичного і археологічного коріння. І, як виявилось, питання про золото в Донбасі має вже тисячолітню історію. Саме у цих краях в скіфські часи успішно вівся видобуток дорогоцінного металу, до речі, не лише золота, але і срібла, і свинцю.
Учені довго не могли зрозуміти, звідки в курганах донецьких степів взялося золото, яке до того ж по хімічному складу не було схоже на аналоги з іншої місцевості, наприклад, Закарпаття. За однією з версій, скіфи отримували золото з Греції. Проте ретельніше вивчення архівів, а також геологічні дослідження дозволяють сьогодні висунути версію про те, що це золото в древні часи добувалося на ділянці Нагольного кряжа в Луганській області. Зрозуміло, з поверхні, в ямах за типом сучасних “копанок”. На певній глибині, де починалося підтоплення і інші геологічні складнощі, все було покинуто.
Але не назавжди. Наступну спробу пошуку золота в Донбасі зробив Петро I, який одну зі своїх геологічних експедицій відправив до Малоросії. На території нинішнього Донбасу царські посланці наткнулися на древні гірські вироблення, після чого була проведена розвідка місцевості і згодом побудовано декілька шахт, де видобуток золота йшов в невеликих об'ємах.
У середовищі місцевих геологів відома досить загадкова історія майже з кримінальним підтекстом, яка сталася під кінець ХІХ століття. На території Нагольного кряжа почав активну роботу гірський інженер Глєбов. Завдяки кредитам йому удалося побудувати декілька шахт видобутків і заводів по переробці золота. За час їх експлуатації вони встигли добути на-гора 8 кг золота і 16 кг срібла. Але майже за мефістофельською традицією наш інженер загинув і не виключено, що таки за метал. Поїхавши з друзяками на полювання, Глєбов з неї так і не повернувся. А з відходом рушійної сили розвалилася і вся справа.
Час воєн і революцій, що наставав, явно не сприяв відновленню золотоносних досліджень. До того ж, за радянських часів Донбас став оплотом видобутку “чорного золота” - вугілля, а справжнє золото вважали за краще добувати на Колимі.
Сьогодні в Україні промисловим золотодобуванням все ще ніхто не займається. Хоча в травні 2007 року з'явилася інформація про те, що крупний російський виробник срібла і золота — компанія “Поліметалл” — цікавиться створенням активів в Україні, але доки чекає політичної стабілізації.
А далі?
Варто нагадати, що в ученому світі існує притча про те, що золото може знаходитися де завгодно — у вугіллі, нафті, морській воді та ін. Питання лише — в якій кількості і як його витягувати. Наприклад, свого часу японці придумали установку, яка з вод світового океану дозволяла отримувати золото. Але витрати були абсолютно не порівнянні з ціною продажу. Проте те, що було нерентабельним вчора, не означає незатребуваності завтра, адже ціни на метали зростають, а передові технології розвиваються.
Газета "Ракурс +"
за матеріалами: http://news.lugansk.info/
За словами пана Дищука, долати чиновницькі бар'єри і доводити, що дійсно в Україні можуть бути створені не Нью-Васюки, а серйозний об'єкт по видобутку золота, — це одна з проблем, яка постійно маячить на дорозі становлення нового виробництва. “Цифри — це комерційна інформація, але, поза сумнівом, йдеться про промисловий видобуток золота, рентабельний видобуток підземним способом золотих руд, які за якістю і кількості золота прирівнюються з об'єктами у всьому світі, де ведеться такий самий видобуток”, — стверджує голова “Донецького кряжа”. За його словами, на сьогодні готові всі документи, які дозволяють копати кар'єр і добувати руду. Інститутом “ЛугансьКГІПРошахт” виконані проектні дослідження під фабрику, яка її перероблятиме, хвостосховища і інші виробничі споруди. На черзі один з важливих моментів — це закупівля устаткування. Вибираючи між канадськими і українсько-російськими технологіями по видобутку золота, фахівці “Донецького кряжа” сьогодні схиляються до вибору останніх. “Ці технології адаптовані до наших умов роботи, зрозуміліші співробітникам і головне — дешевше імпортних”, — мотивує Максим Дищук. Як з'ясувалося, головне, що вибір рідних технологій заощадить 3 млн. доларів і, таким чином, будівництво золотодобувної фабрики обійдеться в 2 млн. доларів.
Та все ж основне завдання сьогодні полягає в іншому — в пошуку інвестора. За словами пана Дищука, в даний час йдуть переговори з черговим потенційним “капіталовкладником”, ім'я якого доки не афішується. Але відомо, що це іноземна компанія, яка добре розуміє, що вкладає гроші на перспективу, на відміну від вітчизняного бізнесу, прагнучого за звичаєм сьогодні ж і прибуток отримати. Зараз потенційний інвестор проводить власну експертизу об'єкту . Але головною заковикою може стати не результат досліджень, а нестабільність політичної обстановки в країні, адже будь-якому інвесторові потрібні гарантії.
Згубне ельдорадо інженера Глєбова
Перш ніж займатися золотоносним об'єктом, “Донецький кряж” провів детальне дослідження його історичного і археологічного коріння. І, як виявилось, питання про золото в Донбасі має вже тисячолітню історію. Саме у цих краях в скіфські часи успішно вівся видобуток дорогоцінного металу, до речі, не лише золота, але і срібла, і свинцю.
Учені довго не могли зрозуміти, звідки в курганах донецьких степів взялося золото, яке до того ж по хімічному складу не було схоже на аналоги з іншої місцевості, наприклад, Закарпаття. За однією з версій, скіфи отримували золото з Греції. Проте ретельніше вивчення архівів, а також геологічні дослідження дозволяють сьогодні висунути версію про те, що це золото в древні часи добувалося на ділянці Нагольного кряжа в Луганській області. Зрозуміло, з поверхні, в ямах за типом сучасних “копанок”. На певній глибині, де починалося підтоплення і інші геологічні складнощі, все було покинуто.
Але не назавжди. Наступну спробу пошуку золота в Донбасі зробив Петро I, який одну зі своїх геологічних експедицій відправив до Малоросії. На території нинішнього Донбасу царські посланці наткнулися на древні гірські вироблення, після чого була проведена розвідка місцевості і згодом побудовано декілька шахт, де видобуток золота йшов в невеликих об'ємах.
У середовищі місцевих геологів відома досить загадкова історія майже з кримінальним підтекстом, яка сталася під кінець ХІХ століття. На території Нагольного кряжа почав активну роботу гірський інженер Глєбов. Завдяки кредитам йому удалося побудувати декілька шахт видобутків і заводів по переробці золота. За час їх експлуатації вони встигли добути на-гора 8 кг золота і 16 кг срібла. Але майже за мефістофельською традицією наш інженер загинув і не виключено, що таки за метал. Поїхавши з друзяками на полювання, Глєбов з неї так і не повернувся. А з відходом рушійної сили розвалилася і вся справа.
Час воєн і революцій, що наставав, явно не сприяв відновленню золотоносних досліджень. До того ж, за радянських часів Донбас став оплотом видобутку “чорного золота” - вугілля, а справжнє золото вважали за краще добувати на Колимі.
Сьогодні в Україні промисловим золотодобуванням все ще ніхто не займається. Хоча в травні 2007 року з'явилася інформація про те, що крупний російський виробник срібла і золота — компанія “Поліметалл” — цікавиться створенням активів в Україні, але доки чекає політичної стабілізації.
А далі?
Варто нагадати, що в ученому світі існує притча про те, що золото може знаходитися де завгодно — у вугіллі, нафті, морській воді та ін. Питання лише — в якій кількості і як його витягувати. Наприклад, свого часу японці придумали установку, яка з вод світового океану дозволяла отримувати золото. Але витрати були абсолютно не порівнянні з ціною продажу. Проте те, що було нерентабельним вчора, не означає незатребуваності завтра, адже ціни на метали зростають, а передові технології розвиваються.
Газета "Ракурс +"
за матеріалами: http://news.lugansk.info/
Коментарі
Дописати коментар