Білокуракинський портал

16-18 травня 2008 р. у Білокуракинському районному будинку культури відбувся відкритий молодіжний фестиваль патріотичної пісні та поезії «Воронцева слобода». Він проводився з метою активізації роботи з патріотичного виховання молодого покоління, прославлення рідного краю, пошуку і підтримки обдарованих молодих виконавців пісень та віршів патріотичного напрямку. На фестиваль з’їхалися аматорські колективи та окремі виконавці віком від 12 до 35 років з Білгородської області Російської Федерації, Автономної республіки Крим, Сумської області та творчі колективи Луганщини. У номінації «Краще виконання поетичного твору» І місце посіла Настя Павленко з м.Лисичанська. У номінації «Кращий авторський твір» перемогла Аліса Ігітян з смт. Білокуракине. У номінації «Краще виконання патріотичної пісні» серед солістів-вокалістів І місце зайняв Сергій Чувилкін з Білокуракинського району, серед вокальних ансамблів малих форм — дует «Віроль» з м.Ахтирка Сумської області, серед вокально-хорових колектив...

В Білокуракиному вирішили подумати не про розвиток підприємництва, а про майбутнє мистецтва. Там відбувся фестиваль патріотичної пісні. Приїхали туди не лише патріоти-українці. Завітали й гості з Росії. Поєднала ж усіх, на диво, не лише пісня, а звичайна польова квітка. Воронці — ростуть на півночі Луганщини та на заході Росії. І там і там побачити важко — квітки занесені в червону книгу. Втім, принаймні, назву рослини, використовують тут часто. «Воронцева слобода» — саме такий надпис майорить на стенді Білокуракинського будинку культури. Тут зібрались патріоти, що вміють співати та яких поєднало унікальне явище природи. Не проти дружби між слов’янами і гості з Росії. Пісні вони співають іншою мовою, втім кажуть, що биття серця в українців та росіян є одномовним. Якщо кордон — то дурниці, то організація фестивалів, на кшталт «Воронцевої слободи» справа не дуже-то легка. Поки що в авангарді організаторів українці. На гора щорічно видають одразу декілька фестивалів. Кажуть, що не дивля...

Церква та духовенство мали велике значення в усі часи в нашому регіоні, який, до речі, входив колись до складу Слобідської України. Особливо великою була їх роль в моральній культурі. Православна віра в житті наших пращурів відігравала колосальну роль в духовному вихованні народних мас. Про це турбувалися постійно не тільки князі Куракіни, які займалися у XVIII ст. заселенням нашого краю в колишньому Дикому полі, а й самі поселенці, що прибували сюди з Київської, Чернігівської, Полтавської, Воронезької губерній. На вільні землі вони привозили з собою часто священників і церковний притч, образи, церковний треб, богослужебні книги і навіть церковні дзвони. На кошти поселян і пожертвування заможних вільних хліборобів будувалися церкви в нашому краї. За майже сто років панування тут князів Куракіних при їх активній участі були побудовані храми в князівських вотчинах: в Білокуракиному, Павлівці, Олександрівці, Танюшівці. Це, звичайно, позитивно вплинуло на духовну культуру наших пращурів....