ПРО СМІТТЯ, ВІДПОЧИНОК ТА ВИХОВАННЯ ПО-БІЛОКУРАКИНСЬКІ
Їду в суботу 01 червня з водосховища "Наливне" (Білокуракине), і бачу, як підлітки стоять на містку через канал на виїзді з водосховища (якщо не помиляюсь, то це учні Білокуракинської ЗОШ№2, приблизно 8-9 клас) і один з них кидає пластикову пляшку з недопитою водою в канал. Я зупиняюсь, запитую в нього: "Ну і навіщо ти кинув туди пляшку? Чи вам так подобається, коли навкруги сміття розкидано?" На що він миттєво відреагував: "Так в цій же річці все одно ніхто не купається!" Ось така логіка сучасних дітей. Якщо ніхто не купається в цьому місці - значить, можна запросто смітити, гадити, плювати! Не знаю, чому вчать цих дітей їхні батьки та вчителі, але я постійно помічаю таку поведінку сучасних дітей. Їм абсолютно все одно, де смітити і що буде після них. Пригадую, як на травневі свята біля криниці Відраднівської в Білокуракине я набирав воду і раптом випадково побачив, як на одному із каменів, що розкидані в кількох метрах вниз від самої криниці до річк...