Життя, як воно є
Мрії «в рамках фінансування» Кожного разу, коли доводиться бувати у відрядженнях в наших віддалених районах, переважно сільських, і вникати в щоденні турботи їх жителів, не перестаємо дивуватися — ну до чого ж у нас миролюбний народ! Ні, точніше сказати — терплячий і мудрий. Тому як давно вже зрозуміли люди: надіятись треба лише на самих себе, на свої сили і матінку-природу. Як самі зроблять, так і буде, а не зроблять — то і винити будуть теж самі себе. Аби вгорі, в столицях, влада не особливо чудила. Багато чиновників хоч і говорять, що самі родом з села і у них до цих пір там живуть родичі, тому вони знають проблеми селян, але коли починають ухвалювати закони і постанови, то враження створюється зворотнє. Спробуємо проілюструвати це на прикладі життя звичайного селища міського типа Білокуракине. Дискотека з обігрівачем Тутешній селищний голова Сергій Іванович Сірик, аби не бути голослівним, запросив на зустріч з журналістами «Нашої газети» представників різних галузей, громадсь