Нічого нового у Павлівській школі...
12 лютого у Павлівській ЗОШ відбулися загальношкільні батьківські збори - перші у цьому навчальному році, так як їх проведення завжди є не досить доречним для адміністрації. Для початку висловимо велику вдячність гостям, а саме: представникам поліції, відділу освіти, соціальної служби за надану інформацію про булінг, насильство у сім"ї. Також сподобався виступ Аполонової І.І, яка сумлінно підготувалася до зустрічі з батьками.
Гості нас залишили, а далі... А далі про щось не досить зрозуміле говорила заступник директора школи Пономаренко А.В., супроводжуючи свій виступ демонстрацією "максимально цікавих" фотознімків з "життя" школи. Дійсно, судячи з фото, це не школа, а просто рай для наших дітей. Але де ж пані директорка? Чому не промовила ані жодного слова? Для чого ми (25 батьків) зібралися? Взагалі-то, найголовнішою причиною нашого відвідування зборів - почути дійсно конструктивні думки щодо того, як і нам - батькам, і вчителям зробити так, щоб наші діти почували себе у СВОЇЙ школі впевнено і комфортно. Як стимулювати їх до навчання та що треба зробити, щоб запобігти проявам того ж булінгу і між учнями, і між вчителями, і між директором та вчителями й разом з учнями врешті-решт. Це є найбільшим проблемним питанням школи. Що все ж таки зробити, щоб діти не тікали з уроків, без поважних причин не пропускали занять? Що зробити, щоб у класах було світло і затишно, не кажучи вже про коридор з його непроглядною темрявою...
На жаль, після уроків діти нічим не зайняті, не працюють ніякі гуртки, окрім спортивного двічі на тиждень. Класи старших дітей зовсім нічим не оснащені. Для малих телевізор з мультиками - щось за межами можливого, а деякі з них чекають на автобус по 2-3 години... Дуже дивно, але навіть питання про спонсорські внески не звучало, хоча улюбленим друкованим виданням директора є гроші (це вже зовсім інша історія). Окрасою цього зібрання була робота з батьками учнів молодшої ланки, яку підготували вчителі початкових класів на чолі з заступником директора з НВР Зінченко С.О.
Батьків зібралось зовсім мало, але на наступні збори ми, напевно, взагалі не прийдемо. Багато розмов, а незадоволення - ще більше. Так не повинно бути у новій українській школі. Інтереси наших дітей знецінені і дуже прикро, що у школу їх доводиться відпускати на свій страх і ризик.
Додано на сайт "Білокуракинський портал" без підпису
Гості нас залишили, а далі... А далі про щось не досить зрозуміле говорила заступник директора школи Пономаренко А.В., супроводжуючи свій виступ демонстрацією "максимально цікавих" фотознімків з "життя" школи. Дійсно, судячи з фото, це не школа, а просто рай для наших дітей. Але де ж пані директорка? Чому не промовила ані жодного слова? Для чого ми (25 батьків) зібралися? Взагалі-то, найголовнішою причиною нашого відвідування зборів - почути дійсно конструктивні думки щодо того, як і нам - батькам, і вчителям зробити так, щоб наші діти почували себе у СВОЇЙ школі впевнено і комфортно. Як стимулювати їх до навчання та що треба зробити, щоб запобігти проявам того ж булінгу і між учнями, і між вчителями, і між директором та вчителями й разом з учнями врешті-решт. Це є найбільшим проблемним питанням школи. Що все ж таки зробити, щоб діти не тікали з уроків, без поважних причин не пропускали занять? Що зробити, щоб у класах було світло і затишно, не кажучи вже про коридор з його непроглядною темрявою...
На жаль, після уроків діти нічим не зайняті, не працюють ніякі гуртки, окрім спортивного двічі на тиждень. Класи старших дітей зовсім нічим не оснащені. Для малих телевізор з мультиками - щось за межами можливого, а деякі з них чекають на автобус по 2-3 години... Дуже дивно, але навіть питання про спонсорські внески не звучало, хоча улюбленим друкованим виданням директора є гроші (це вже зовсім інша історія). Окрасою цього зібрання була робота з батьками учнів молодшої ланки, яку підготували вчителі початкових класів на чолі з заступником директора з НВР Зінченко С.О.
Батьків зібралось зовсім мало, але на наступні збори ми, напевно, взагалі не прийдемо. Багато розмов, а незадоволення - ще більше. Так не повинно бути у новій українській школі. Інтереси наших дітей знецінені і дуже прикро, що у школу їх доводиться відпускати на свій страх і ризик.
Додано на сайт "Білокуракинський портал" без підпису
Коментарі
Дописати коментар