ДІВЧИНА-ПОЖЕЖНИК (життєва історія)

Нещодавно я їхав потягом зі Сватового в Київ. Сів на потяг о 18.00 годині. В купе, крім мене, вже була молода дівчина, яка, коли я зайшов і почав там розміщуватись, вже лежала на верхній полиці і дрімала, повернувшись пикою до стіни. За кілька хвилин в купе підсіли ще двоє чоловіків, які розмістились на нижніх полицях. Після вечері, я також заліз на гору, поглядаючи на дівчину поруч. Її обличчя не було видно, бо вона продовжувала лежати, відвернувшись до стіни. Потяг поступово наближався вже до Харкова. Було близько 23-ї години. Я час від часу поглядав в бік дівчини, намагаючись розгледіти, як вона виглядає. Але вона, здавалась наче неживою. За 5 годин від Сватового до Харкова вона жодного разу не перевернулась на інший бік і продовжувала лежати обличчям до стіни. Мені аж стало цікаво, що це за дівчина така? І скільки в неї вистачить терпіння лежати на одному боці? Вже проїхали Харків, на годиннику було майже опівночі. Всі в купе вже спали, крім, мабуть, одного мене. Принаймні, чоловіки знизу вже тихенько похрапували. Я теж почав засинати, закривши очі. Хоча цікавість була - як хоч виглядає дівчина поруч? Фігура начебто нічого так... А от обличчя - не видно. А раптом - якийсь крокодил? Вранці проснусь, її побачу - так перелякаюсь!!! З цими думками я почав теж засинати... Аж раптом чую - вона ворушиться!!! Зовсім поруч біля мене!!! Мене аж пересмикнуло! Я глянув у її бік - дійсно, вона повернулась та лягла на спину. І це - вперше за 6 годин!!! Вона продовжувала спати, бо очі не відкривала, а я врешті решт зміг її роздивитись. На вигляд - молода, років 20-22. Мабуть, студентка. Ну, в принципі, не крокодил, зовнішність більш-менш нормальна. Я аж заспокоївся - жива, та ще й не крокодил... Значить, можна спати спокійно, вранці не перелякає...

Протягом ночі я вставав, виходив в тамбур подихати повітрям... Думав, що дівчина теж має встати та вийти хоча один раз із купе... Була навіть думка з нею побалакати, можливо навіть познайомитись. Але я помилився - вона продовжувала спати і так жодного разу аж до самого ранку не вставала зі своєї полиці на другому поверсі. Вранці, коли потяг вже наближався до Києва, я попив чаю, сходив в туалет, разом з чоловіками-попутниками перекусив, поспілкувався, а дівчина продовжувала тихо спати на своєму місці. Ми з чоловіками вже навіть почали жартувати - як вона може, жодного разу не встаючи зі свого ліжка, їхати протягом 14-и годин і спати, не прокидаючись?!! Хоча б у туалет вийшла разок - так ні!! Не було такого! І тільки коли вже під'їзджали до Києва, вона врешті решт піднялась, протерла очі і почала причісуватись, потім намазала губи помадою, причепурилась. Хоча в туалет вона не виходила, навіть не вмивалась, а просто протерла обличчя та очі вологою серветкою, як наче кішка.

Один чоловік не витримав і спитав у неї, посміхаючись: "А ти мабуть на пожежника вчися?" Вона аж здивувалась: "Чому?" - питає. "Та спиш так, як пожежники, не просинаючись 14 годин... Не їси, не п'єш, навіть в туалет жодного разу не вийшла..." - каже сусід по купе. На що вона відповіла: "Ааа... Так я завжди так у дорозі, не п'ю і не їм.. Вже звикла..."

Ось така дівчина-пожежниця їхала зі мною в купе, з якою так і не вийшло толком поспілкуватись...

by sstimorol