Зустрічи поетів Білокуракинщини

Літературне об'єднання "Колосок" в музеї

Вже стали доброю традицією зустрічи в Білокуракинському районному краєзнавчому музеї місцевих літераторів – членів Білокуракинського літературного об’єднання "Колосок". Такі зустрічи, як правило, відбуваються раз на місяць і завжди проходять дуже цікаво і яскраво. Серед постійних відвідувачив – поети та прозаїки, і просто любителі поетичного слова: Кліменко Р.І., Зеленська Л.І., Ликова О.А., Сухоплещенко Е.В., Пекалєв І.Ф., Носаль М.О., Наумов В.О., Рогозян І.Є. та інші.
Не частим, але завжди дуже бажаним гостем є поет і, взагалі, дуже талановита людина – Чумак Микола Олександрович із села Нещеретове Білокуракинського району. Крім того, що він пише дуже гарні ліричні вірші, він є також талановитим і, по суті, унікальним майстром-макетчиком, який виготовляє практично точні копії (макети) різноманітних споруд, будівель, літаків, ракет. Його макети є в багатьох колекціях музеїв, навчальних закладах, на підприємствах та заводах.
Також іноді зібрання поетів-літераторів відвідують місцевий етнограф Василь Шелудько, колишня вчителька і поетеса Гнідаш Надія Олександрівна, часто присутня директор музею Ситник Валентина Сергіївна.
Крім того, в коло любителів поезії завжди запрошуються гості та ті, для кого мистецтво поетичного слова є частинкою душі.
Керівником і організатором всіх зібрань є любителька поезії Христенко Ніна Іванівна, яка, незважаючи на свій досить поважний вік – з неабияким завзяттям і творчим натхненням взялась за організаторські заходи. Саме завдяки її зусилям зустрічи творчих людей Білокуракинщини завжди проходять цікаво і змістовно. І хоча сама вона, за її словами, захопилась написанням поетичних творів відносно недавно – вже після виходу на пенсію – але поезія завжди, ще з молодих років жила в її серці. І саме зараз, з появою вільного часу, всі її переживання, думки, спогади виплеснулись назовні, перетворюючись в поетичні або і прозові строки. Ніна Іванівна вважає себе поетом-початківцем, хоча в її доробку вже кілька десятків (а то і сотен) віршів. Звичайно, багато ще треба працювати над мистецтвом складання віршів, постійно удосконалювати свій талант, розвивати його, набиратись досвіду. Але все це приходить з часом. Головне, що є бажання творити, є неймовірне натхнення, є безпосередність і оригінальність. І цього у Ніни Іванівни не відняти.
Одного разу, коли Білокуракинського поета Івана Рогозяна спитали, що особисто йому дала поезія, він відповів:
- Поезія дає мені життя моєї душі, вона дає молодість і бажання жити!
Золоті слова!
То ж нехай кожному, хто хоч раз доторкнувся до чарівного світу поетичного слова, завжди світить яскраве тепле сонце і в усіх творчих починаннях супроводжує натхнення та успіх!