ВО «Свобода». Націоналістичне підпілля Луганщини: Група «Схід». Порятунок літунів (продовження)
Окрім повсякденної роботи свободівського підпілля на Луганщині зі збору
даних про дії російських окупантів, наші активісти проводили складні
спецоперації. Про одну з таких ми розповідали раніше (порятунок групи
Гаврилюка), друга за складністю операція була проведена в середині
червня 2014 року.
14 червня 2014 року над окупованою Луганщиною російські війська збили український військово-транспортний літак АН-26. Колаборанти заявили, що взяли в полон всіх 5 літунів, які встигли катапультувались. Проте вже надвечір зателефонував один з членів Харківського обласного комітету ВО «Свобода» і повідомив: літуни на свободі, але розкидані на окупованій території. Їх треба рятувати. Ця розповідь про співпрацю харківських свободівців, луганського свободівського підпілля та українських спецпризначенців в операції з порятунку 5 літунів збитого АН-26.
В підпільну групу «Схід» входили наші агенти та активісти з Сорокинського (колишня, комуністична назва – Краснодонський) та Довжанського (колишній Свердловський) районів. До війни на цих теренах свободівські організації були слабо розвинуті, тому робота нашого підпілля на цих прикордонних територіях була ускладнена. Націоналістичне підпілля тут складалось з прихильників «Свободи» та членів, які долучились під час Революції Гідності. Саме наш прихильник з Сорокинського району став одним з найцінніших агентів підпілля на Луганщині. Згодом його було переведено в групу «Марківка», де він продовжує працювати над виявленням ворожих диверсантів та колаборантів на території Сорокинського району. В тридцятих роках двадцятого століття окупаційна комуністична влада перейменувала хутір Сорокине на «Краснодон», окупаційна назва зберігалась до травня 2016 року, коли місту повернули історичну назву. Послуговуючись історичною топонімікою, нашого агента ми називали «Сорока».
Отже, після дзвінка харківських свободівців Артему Заіці щодо допомоги в порятунку літунів, ми доручили двом активістам з підпілля віднайти і заховати наших літунів, допоки не прибудуть наші спепризначенці і не виведуть їх на українську територію. Основна робота з порятунку військових лягла саме на «Сороку», який добре орієнтувався на місцевості. Достеменно нам не відомо, як наші військові знали де знаходяться літуни і чи мали з ними зв’язок, але через харківських свободівців наші активісти змогли знайти і заховати наших військових. Чотирьох з них вдалось швидко вивести на підконтрольну українську території. А один з літунів опинився найглибше на окупованій території, тому за допомогою наших активістів та харківських свободівців його вдалось заховати на території РФ, в двадцяти кілометрах від українського кордону у місцевого мешканця – українця за національністю. Це вдалось зробити за допомогою особистих зв’язків свободівця з цією людиною. Ми доповіли ситуацію Олегові Тягнибоку, який 15 червня зробив заяву, що всі п’ятеро літунів на українській території і їм нічого не загрожує. Це було зроблено для того, щоб убезпечити життя українського літуна, який досі знаходився на ворожій території, і щоб його пошуки були припинені. Але, як і в ситуації з Гаврилюком (коли його побратими виклали в Інтернет інформацію про його перебування в окупованому Сєвєродонецьку), офіційний речник АТО заявив, що слова лідера націоналістів не відповідають дійсності – на території України знаходяться чотири літуна, а п’ятий досі знаходиться на окупованій території. Це значно ускладнило умови роботи як для свободівських активістів, так і для наших спецпризначенців, які мали виводити літунів на українську територію. Але завдяки професіоналізму військового спецназу за декілька днів останнього літуна вдалось переправити до України.
«До осені 2014 року наші підпільники діяли на території обох районів групи «Схід» – Сорокинському та Довжанському. Переважно це було спостереження і передача нам даних про російську техніку, яка заходила через пропускні пункти Ізварине та Довжанське. Ця інформація одразу передавалась нашим спецслужбам та штабу АТО. Через Сорокинський район техніка потрапляла зазвичай в Луганськ і Лутугине, а з Довжанська в Хрустальне, де її «супроводжували» наші місцеві агенти. В цих районах, де в нас не було достатньо активістів, нам допомагали місцеві мешканці. Саме по цим двом районам характерним є масова співпраця з нами місцевого населення. Всі телефони учасників штабу підпілля – мій, Тараса Попова та Андрія Лебідя, були розміщені на офіційному сайті ВО «Свобода» ще до війни як контакти представників обласної організації. Прості люди знаходили їх в інтернеті і дзвонили, повідомляючи про чергову колону окупаційних російських військ. Цих людей ми просили продовжувати спостереження і надалі інформувати нас. Це яскраве свідчення того, що «Свобода» була єдиною авторитетною українською силою на всій Луганщині, фактично люди ризикували життям, працюючи інформаторами на окупованій Росією території. Так наша мережа розширилась за рахунок людей, яких ми навіть не знали. Достовірність інформації ми підтверджували свідченнями наших агентів в Луганську та Хрустальному. Нашого агента «Сороку» в 2015 році було переведено в групу «Марківка», де і сьогодні він здійснює важливі проекти на користь національної безпеки України, але про це згодом. По Сорокинському району, зокрема по Новосвітловці, завдяки його роботі ми маємо достатньо повну картину по місцевим колаборантам, їх посади, злочини, які вони здійснювали, та повну контакту інформацію. Все це передано нашим спецслужбам для роботи» – зазначає Артем Заіка
Богдан Савур
Попередні дописи Ви можете переглянути на сайті: http://luhansk.svoboda.org.ua/
14 червня 2014 року над окупованою Луганщиною російські війська збили український військово-транспортний літак АН-26. Колаборанти заявили, що взяли в полон всіх 5 літунів, які встигли катапультувались. Проте вже надвечір зателефонував один з членів Харківського обласного комітету ВО «Свобода» і повідомив: літуни на свободі, але розкидані на окупованій території. Їх треба рятувати. Ця розповідь про співпрацю харківських свободівців, луганського свободівського підпілля та українських спецпризначенців в операції з порятунку 5 літунів збитого АН-26.
В підпільну групу «Схід» входили наші агенти та активісти з Сорокинського (колишня, комуністична назва – Краснодонський) та Довжанського (колишній Свердловський) районів. До війни на цих теренах свободівські організації були слабо розвинуті, тому робота нашого підпілля на цих прикордонних територіях була ускладнена. Націоналістичне підпілля тут складалось з прихильників «Свободи» та членів, які долучились під час Революції Гідності. Саме наш прихильник з Сорокинського району став одним з найцінніших агентів підпілля на Луганщині. Згодом його було переведено в групу «Марківка», де він продовжує працювати над виявленням ворожих диверсантів та колаборантів на території Сорокинського району. В тридцятих роках двадцятого століття окупаційна комуністична влада перейменувала хутір Сорокине на «Краснодон», окупаційна назва зберігалась до травня 2016 року, коли місту повернули історичну назву. Послуговуючись історичною топонімікою, нашого агента ми називали «Сорока».
Отже, після дзвінка харківських свободівців Артему Заіці щодо допомоги в порятунку літунів, ми доручили двом активістам з підпілля віднайти і заховати наших літунів, допоки не прибудуть наші спепризначенці і не виведуть їх на українську територію. Основна робота з порятунку військових лягла саме на «Сороку», який добре орієнтувався на місцевості. Достеменно нам не відомо, як наші військові знали де знаходяться літуни і чи мали з ними зв’язок, але через харківських свободівців наші активісти змогли знайти і заховати наших військових. Чотирьох з них вдалось швидко вивести на підконтрольну українську території. А один з літунів опинився найглибше на окупованій території, тому за допомогою наших активістів та харківських свободівців його вдалось заховати на території РФ, в двадцяти кілометрах від українського кордону у місцевого мешканця – українця за національністю. Це вдалось зробити за допомогою особистих зв’язків свободівця з цією людиною. Ми доповіли ситуацію Олегові Тягнибоку, який 15 червня зробив заяву, що всі п’ятеро літунів на українській території і їм нічого не загрожує. Це було зроблено для того, щоб убезпечити життя українського літуна, який досі знаходився на ворожій території, і щоб його пошуки були припинені. Але, як і в ситуації з Гаврилюком (коли його побратими виклали в Інтернет інформацію про його перебування в окупованому Сєвєродонецьку), офіційний речник АТО заявив, що слова лідера націоналістів не відповідають дійсності – на території України знаходяться чотири літуна, а п’ятий досі знаходиться на окупованій території. Це значно ускладнило умови роботи як для свободівських активістів, так і для наших спецпризначенців, які мали виводити літунів на українську територію. Але завдяки професіоналізму військового спецназу за декілька днів останнього літуна вдалось переправити до України.
«До осені 2014 року наші підпільники діяли на території обох районів групи «Схід» – Сорокинському та Довжанському. Переважно це було спостереження і передача нам даних про російську техніку, яка заходила через пропускні пункти Ізварине та Довжанське. Ця інформація одразу передавалась нашим спецслужбам та штабу АТО. Через Сорокинський район техніка потрапляла зазвичай в Луганськ і Лутугине, а з Довжанська в Хрустальне, де її «супроводжували» наші місцеві агенти. В цих районах, де в нас не було достатньо активістів, нам допомагали місцеві мешканці. Саме по цим двом районам характерним є масова співпраця з нами місцевого населення. Всі телефони учасників штабу підпілля – мій, Тараса Попова та Андрія Лебідя, були розміщені на офіційному сайті ВО «Свобода» ще до війни як контакти представників обласної організації. Прості люди знаходили їх в інтернеті і дзвонили, повідомляючи про чергову колону окупаційних російських військ. Цих людей ми просили продовжувати спостереження і надалі інформувати нас. Це яскраве свідчення того, що «Свобода» була єдиною авторитетною українською силою на всій Луганщині, фактично люди ризикували життям, працюючи інформаторами на окупованій Росією території. Так наша мережа розширилась за рахунок людей, яких ми навіть не знали. Достовірність інформації ми підтверджували свідченнями наших агентів в Луганську та Хрустальному. Нашого агента «Сороку» в 2015 році було переведено в групу «Марківка», де і сьогодні він здійснює важливі проекти на користь національної безпеки України, але про це згодом. По Сорокинському району, зокрема по Новосвітловці, завдяки його роботі ми маємо достатньо повну картину по місцевим колаборантам, їх посади, злочини, які вони здійснювали, та повну контакту інформацію. Все це передано нашим спецслужбам для роботи» – зазначає Артем Заіка
Богдан Савур
Попередні дописи Ви можете переглянути на сайті: http://luhansk.svoboda.org.ua/
Коментарі
Дописати коментар