Тарас Попов: Електронне голосування та інші реформи виборчого процесу – шлях до подолання фальсифікацій

Під час довиборів 17 липня 2016 року на Луганщині були застосовані старі та апробовані нові методи фальсифікації. Через тотальне зубожіння населення люди продались за дві лампочки – вже навіть не за гречку. До лампочок також додавали по 200 грн. Застосовували й інші схеми прямого та прихованого підкупу. Влада, розуміючи свій провал, відточує та удосконалює весь арсенал колишніх "регіоналів" для збереження влади. Але на кожну дію є протидія, і постійну проблему з підкупом виборців та фальсифікацією на дільницях можна вирішити радикальними реформами виборчого процесу.

Перша проблема – підкуп виборців. Навіть коли соціально-економічна ситуація стабілізується, завжди буде прошарок людей, які будуть готові продати свій голос бодай за дві лампочки. З точки зору демократії та дотриманням прав людини, держава не може забрати право голосу у громадян, але може викупити. Не будемо вигадувати щось нове, скористаємось світовим досвідом розв'язання проблеми підкупу виборців. Кожному громадянину на рахунок (в ідеалі соціальну картку) перераховувати певну суму коштів з держбюджету, скажімо 50% від установленого прожиткового мінімуму, і цю суму блокувати до дня волевиявлення. Якщо людина скористалась правом голосу – то гроші повертати в б'юджет, якщо ні – то наступного дня після виборів ці кошти стають доступні для витрат. Таким чином держава відсікає тих людей, які потенційно готові продати свій голос, фактично купуючи його сама.

Як наслідок ми відразу відчуємо підвищення рівня політиків, які будуть змушені розробляти а потім і впроваджувати реальні програми, проводити цивілізовані дебати один із одним, бо той виборець, який залишиться у виборчому процесі, буде інтелектуальним виборцем, якого не "купиш" за кілограм гречки, лампочки та інше, і не пообіцяєш мильну бульбашку у вигляді пенсії по тисячу євро, а зарплату по дві. Грошові мішки, маргінали і популісти відійдуть у минуле, а на зміну їм прийдуть політики, які дбатимуть про державу, бо за ними будуть слідкувати розумні виборці – громадянське суспільство. Гроші, що витратить держава раз на 5 років, по-перше, підуть нужденним людям на пряму, а не олігархам через субсидію як сьогодні, по-друге, це значно менше, ніж держава витрачає на ту ж субсидію і втрачає через політиків, які не є державними діячами, а дбають про свою кишеню.

Водночас можна вирішити питання фінансування партій. Не держава фінансує ті партії, що в парламенті, а люди самі вирішують, кому вони хочуть допомогти. Наприклад, цю суму грошей громадянин, який вирішив проголосувати, під час виборчої кампанії переводить на виборчий рахунок партії, яку він підтримує. А партія, своєю чергою, може використовувати кошти на виборчу агітацію лише з цього фонду, який наповнюють громадяни. Так, якщо ти переконав людей, якщо вони підтримують твої тези, то твій виборчий фонд наповниться, і політик матиме можливість ширшої агітації своїх ідей. Зросте роль агітаторів на вулицях. Безробітних і студентів, які за 100 грн роздають інформацію про кандидатів навіть не знаючи її змісту і за кого вони взагалі агітують, замінять партійні активісти, які знають за що вони стоять, знають і можуть розповісти програму й ідеологію своєї партії. Ця пропозиція звичайно є дискусійною: як зберегти таємницю вибору, якщо ти перераховуєш кошти в фонд; чи можна перераховувати всю суму, і чи тільки одній партії; які можуть допускатись інші джерела наповнення виборчого фонду, і як вони мають обмежуватись тощо.

Але є друга проблема – фальсифікації на стадії підрахунку голосів, людський фактор. Підробка підрахунку залежить від людей на місцях. Особистість можна замінити машиною, як це зробили у балтійських країнах, та провідних державах світу. Естонія просунулась найдалі й упровадила революційну дворівневу електронну систему голосування, де людський фактор мінімізований, члени комісії потрібні в меншій кількості й лише як обслуговуючий персонал.

Два види голосування: перший – на дільниці через спеціальний електронний термінал, та другий – через мережу інтернет, де б ви не були. Зручно, швидко та дешево для держави. Немає доступу до інтернету – людина піде на дільницю, і проголосує, будучи впевненою, що її голос зарахується. Зарахується, а не буде вкраденим вночі під час підрахунку, як це сталось на 114 окрузі в с. Червона Поляна Марківського району, коли 5 голосів за свободівця Ігоря Швайку за волею голови ДВК опинились зараховані Шахову. Фальсифікацію вдалось попередити, але покарання ніхто не поніс. Електронна система також здешевить виборчий процес, не треба буде витрачати мільйони на друк і доставку бюлетенів, зменшиться кількість членів комісій, яким треба платити зарплату.

Безперечно, ці кроки не є панацеєю, але вони значно ускладнять життя махінаторам. Вони будуть думати над новими технологіями обману, а ми будемо створювати контрзаходи на ці злочинні технології.

Тарас Попов

Прес-служба Луганської обласної організації ВО "Свобода"