СОЛІСТ ГУРТУ «ТІНЬ СОНЦЯ» СЕРГІЙ ВАСИЛЮК ТА БІЛОКУРАКИНСЬКА «СВОБОДА»
- Хлопці, знайомтесь! – Руслан Супрун звернувся до своїх побратимів-свободівців і вказав на артистів, що прибули до Старобільська з концертною програмою.
Сергій, а потім Сашко подали руку спочатку одному, потім іншому із артистів.
- Сергій Василюк, - представився один з них і потис руку білокуракинцям.
Перед хлопцями із Білокуракине стояв простий хлопець в потертих джинсах та курточці. З виду – нічим не примітний, худорлявий, з маленькою борідкою.
Свободівці перекинулись з ним кількома фразами, поспілкувались. Сергій Василюк поцікавився, як справи у Білокуракинської «Свободи». Поговорили про Вибори до Верховної Ради, що проходили в мажоритарному округу №114 на Луганщині, де від «Свободи» балотувався І.Швайка. Нажаль, результати Виборів для свободівців виявились не втішними.
Потім Сергій Василюк пішов до своїх музикантів, що готували сцену до виступу в Старобільську. І лише після цього Руслан Супрун спитав у мене:
- Ну, що? Впізнав?
- Ні, - кажу, - а хто це?
- Ти що? Це ж Сергій Василюк, соліст гурту «Тінь сонця»!.. – голова білокуракинської «Свободи» аж засміявся зі свого недолугого побратима.
- Хто?.. Оце?.. Василюк?.. соліст «Тіні сонця»? – я був вражений. Потім озирнувся і почав придивлятися до хлопця, з яким перед цим спілкувався кілька хвилин. На зірку української рок-музики він явно не був схожий. Звичайний молодий хлопець, без пафосу, без надмірності, по-простому одягнений. Більш того, він ходив і постійно щось жував – то булочку, то хотдог, то якийсь бутерброд. Трохи пізніше він підійшов до нас і запросив відвідати польову кухню – кашу та шурпу з бутербродами, яку організували старобільчани неподалік за сценою. Він сам також там їв і йому, схоже, сподобалось.
Потім хлинув дощ. Сергій Василюк, стоячи на сходах Будинку культури, голосно вигукнув:
- А я люблю дощ!!!
А потім розігнався і, як мала дитина, весело вигукуючи, вибіг на площу, розкинувши в сторони руки. Він кружляв по площі, підставляючи обличчя під краплі дощу і радів йому. Дощ йшов із хмаринок, скрізь які ще ледь-ледь пробивались сонячні промені. Хоча потім небо все ж таки затягло хмарами повністю і дощ то припускався, то припинявся ще кілька разів. Музиканти продовжували готувати сцену та обладнання для виступу.
Сергій Василюк ще не раз підходив до нас. Він розповідав про свої виступи по Луганській області, про якісь цікаві ситуації в різних містах та містечках Луганщини. В Старобільську він зі своїм гуртом були вперше. Хоча раніше вони вже виступали в Сватовому, Сіверодонецьку та в зоні АТО.
Соліст гурту «Тінь сонця» розповів нам одну цікаву історію, коли він зі своїми музикантами відвідував з виступом одне із містечок Луганщини. А історію цю в свою чергу йому розповіли українські бійці, що проходять службу в зоні АТО.
«Підходить якось до українських солдат одна бабця і починає говорити з ними чистою українською мовою, задає їм кілька питань, а потім каже:
- Хлопці! Як добре, що ви тут, захищаєте нас! Якби оце не ви, то сюди б уже давно прийшли бандерівці і постріляли нас!..
Солдати, звісно, аж засміялись, але пояснити бабці було досить складно, що вони якраз і є тими самими бандерівцями, що захищають українську землю від ворога».
«Каша» в голові місцевого населення, яка утворилась в результаті кількадесятирічної радянської, а потім російської пропаганди та зомбування, зробила свою справу. Навіть ті, хто все життя вважали і вважають себе українцями, розмовляючи української мовою, продовжують сприймати так званих «бандерівців» як якихось ворогів української держави. Хоча насправді саме українські націоналісти, яких потім прозвали «бандерівцями», що під проводом свого лідера Степана Бандери боролись за єдину соборну українську державу, і були тими, хто завжди захищав і відстоював незалежність і суверенітет України.
Музиканти гурту «Тінь сонця» разом з іншими гуртами та артистами («ТаРУТА», «Друже Музико» та Катя Бойко) дали концерт в Старобільську, порадувавши справжніх українських фанів та любителів патріотичної пісні. І, незважаючи на погоду (бо лив дощ), кілька десятків глядачів – старобільчан, сватівчан, білокуракинців та інших гостей – продовжували насолоджуватись української музикою, а в кінці, згуртувались, взявшись за руки, ходили по величезному колу разом із відомими музикантами, символізуючи єдність всього українського народу з різних куточків України.
Слава Україні! Слава українській нації!
Сергій, а потім Сашко подали руку спочатку одному, потім іншому із артистів.
- Сергій Василюк, - представився один з них і потис руку білокуракинцям.
Перед хлопцями із Білокуракине стояв простий хлопець в потертих джинсах та курточці. З виду – нічим не примітний, худорлявий, з маленькою борідкою.
Свободівці перекинулись з ним кількома фразами, поспілкувались. Сергій Василюк поцікавився, як справи у Білокуракинської «Свободи». Поговорили про Вибори до Верховної Ради, що проходили в мажоритарному округу №114 на Луганщині, де від «Свободи» балотувався І.Швайка. Нажаль, результати Виборів для свободівців виявились не втішними.
Потім Сергій Василюк пішов до своїх музикантів, що готували сцену до виступу в Старобільську. І лише після цього Руслан Супрун спитав у мене:
- Ну, що? Впізнав?
- Ні, - кажу, - а хто це?
- Ти що? Це ж Сергій Василюк, соліст гурту «Тінь сонця»!.. – голова білокуракинської «Свободи» аж засміявся зі свого недолугого побратима.
- Хто?.. Оце?.. Василюк?.. соліст «Тіні сонця»? – я був вражений. Потім озирнувся і почав придивлятися до хлопця, з яким перед цим спілкувався кілька хвилин. На зірку української рок-музики він явно не був схожий. Звичайний молодий хлопець, без пафосу, без надмірності, по-простому одягнений. Більш того, він ходив і постійно щось жував – то булочку, то хотдог, то якийсь бутерброд. Трохи пізніше він підійшов до нас і запросив відвідати польову кухню – кашу та шурпу з бутербродами, яку організували старобільчани неподалік за сценою. Він сам також там їв і йому, схоже, сподобалось.
Потім хлинув дощ. Сергій Василюк, стоячи на сходах Будинку культури, голосно вигукнув:
- А я люблю дощ!!!
А потім розігнався і, як мала дитина, весело вигукуючи, вибіг на площу, розкинувши в сторони руки. Він кружляв по площі, підставляючи обличчя під краплі дощу і радів йому. Дощ йшов із хмаринок, скрізь які ще ледь-ледь пробивались сонячні промені. Хоча потім небо все ж таки затягло хмарами повністю і дощ то припускався, то припинявся ще кілька разів. Музиканти продовжували готувати сцену та обладнання для виступу.
Сергій Василюк ще не раз підходив до нас. Він розповідав про свої виступи по Луганській області, про якісь цікаві ситуації в різних містах та містечках Луганщини. В Старобільську він зі своїм гуртом були вперше. Хоча раніше вони вже виступали в Сватовому, Сіверодонецьку та в зоні АТО.
Соліст гурту «Тінь сонця» розповів нам одну цікаву історію, коли він зі своїми музикантами відвідував з виступом одне із містечок Луганщини. А історію цю в свою чергу йому розповіли українські бійці, що проходять службу в зоні АТО.
«Підходить якось до українських солдат одна бабця і починає говорити з ними чистою українською мовою, задає їм кілька питань, а потім каже:
- Хлопці! Як добре, що ви тут, захищаєте нас! Якби оце не ви, то сюди б уже давно прийшли бандерівці і постріляли нас!..
Солдати, звісно, аж засміялись, але пояснити бабці було досить складно, що вони якраз і є тими самими бандерівцями, що захищають українську землю від ворога».
«Каша» в голові місцевого населення, яка утворилась в результаті кількадесятирічної радянської, а потім російської пропаганди та зомбування, зробила свою справу. Навіть ті, хто все життя вважали і вважають себе українцями, розмовляючи української мовою, продовжують сприймати так званих «бандерівців» як якихось ворогів української держави. Хоча насправді саме українські націоналісти, яких потім прозвали «бандерівцями», що під проводом свого лідера Степана Бандери боролись за єдину соборну українську державу, і були тими, хто завжди захищав і відстоював незалежність і суверенітет України.
Музиканти гурту «Тінь сонця» разом з іншими гуртами та артистами («ТаРУТА», «Друже Музико» та Катя Бойко) дали концерт в Старобільську, порадувавши справжніх українських фанів та любителів патріотичної пісні. І, незважаючи на погоду (бо лив дощ), кілька десятків глядачів – старобільчан, сватівчан, білокуракинців та інших гостей – продовжували насолоджуватись української музикою, а в кінці, згуртувались, взявшись за руки, ходили по величезному колу разом із відомими музикантами, символізуючи єдність всього українського народу з різних куточків України.
Слава Україні! Слава українській нації!
Коментарі
Дописати коментар