Білокуракинський портал

В тренажерний зал, що на Білокуракинському стадіоні, частенько ходить займатись один чувак, який носить окуляри. Іноді він лупцює по боксерській груші, іноді стоїть з кимось в спарингу. У нього питають: - Як же ти боксуєш, якщо нічого не бачиш без окулярів? - А я спочатку в окулярах роздивляюсь, потім їх знімаю, і фігачу по пам'яті, - відповідає він.

В Білокуракинському районі співробітники поліції допомогли розшукати 10-річну дівчинку, яка зникла в околицях села Попівка. Про це, повідомляє прес-служба Головного управління Національної поліції в Луганській області. У райвідділ поліції смт Білокуракине звернувся житель с. Попівка з повідомленням про те, що 20 вересня о 15.30 пішла з дому і до теперішнього часу не повернулася його малолітня донька 2006 р.н. За словами батька, дівчинка пішла до мами на пасовище. Коли мати повернулася з пасовища додому без дочки, схаменулися про відсутність дитини. Для проведення розшукових заходів було створено зведений загін, до складу якого був залучений весь особовий склад поліції, ДСНС, працівники Білокуракинського лісомисливського господарства, жителі об'єднаної громади селищ Білокуракине і Попівка. З огляду на особливості місцевості і несприятливі погодні умови, був притягнутий автотранспорт підвищеної прохідності. Керівництво зведеним загоном було доручено начальнику ві

Иду по аллейке поселка кривой, Меня вдруг шатает, хотя молодой. Зачем же нелепо так плитка лежит? Зачем так херово приходиться жить? Зигзагами плитка, аж больно смотреть, Если спешить - то навряд ли успеть. Бежать по аллейке вообще опрометчиво, Можно достичь конца оконечного. Вроде бы классно и вроде красиво - Только вся плитка лежит, как курсивом. Пару дождей и пару снегов - Будет аллейка с обычных грунтов: С грязи, песка, из камня и пыли - То, что в поселке у нас в изобилье. Видно, на плитке у нас сэкономили, Нет! Не работники! - А кабинетные комики... Глас Народа

Вспомнил историю про одного нашего районного батюшку. Не буду называть его имени и церковь, в которой он служит... Думаю, белокуракинцы сами догадаются... Короче... Подхожу я к остановке, а там батюшка стоит, бородатый такой, в рясе и с крестом, поверх накинута легкая куртка.   Тут к нему подходит какой-то хорошо выпивший мужик, с рыбьими зрачками и нездоровым блеском в глазах и начинает вести разговор на тему «Вот объясни мне, почему столько разных церковь - католики, протестанты, православные? Еще какие-то там секты есть - адвентисты, бабтисты, онанисты... Бог ведь один, а вы только деньги зарабатываете..." Батюшка молчал, молчал, но мужик уже чуть ли не начал было его толкать в грудь и пытаться вызвать на драку. И тут, как и положено густым таким, распевным басом, батюшка произносит фразу:   — Послушай, уважаемый! Я ведь не католик, и не протестант. Я православный, могу и по еб# лу   дать…

Діалог на площі Т.Шевченка в Білокуракине на День селища: - Кажуть, що на День селища має приїхати якась естрадна зірка, буде виступати... - Так... Він ось уже виступає!.. - Хто?.. Оце? - Так! Оцей, що зараз виступає... Він із Харкова приїхав наче... - А хто це? - А хєр його знає!.. Якась зірка... Кажуть...

Такого нудного святкування Дня селища Білокуракине давно вже не було! Гапочка звичайно молодець, що проспонсорував приїзд артистів, але все ж таки можна було привести і когось поцікавіше і повеселіше. А якийсь там Дмитро Шепеленко, якого навіть в Інтернеті важко знайти, а не те що назвати зіркою - взагалі мало кого цікавив. Хоча ніде правди діти - порадувала піна (особливо дітей), яка була новинкою і дивиною для білокуракинців. От якби щось подібне привезли до нас в селище влітку, коли було спекотно - то ефект був би набагато кращим. Особливо, десь на пляжі, коли всі роздягнені. Тоді б мильна піна була б набагато доречніше. А при такому осінньому холоду, як був на День селища - це явно не те, що хотілось би. Порадував ще своїм номером фокусник із пляшками. Хоч і секрет фокусу дуже простий - все одно, багатьом це було також цікаво і захоплююче. Ну і, звичайно, танцюючи напівголі дівчата теж не залишили байдужими багатьох чоловіків. Хоча, як я помітив, наперед до танцювал

Прочитавши заголовок статті, кожен поринає подумки в безтурботні часи дитинства, які тісно пов’язані з рідною школою. Ми були тоді щасливими, але в силу років цього не розуміли. Просто жили, гуляли, грали, ходили до школи, не замислюючись над проблемами роботи, заробітку, війни чи миру. І тільки тепер під тягарем років, проблем, які випали нам у цю непросту годину, розуміємо, що школа була острівцем мрій, надій, радості, любові, тією базою, з якою пішли ми в доросле життя. Отже, школа, рідна школа, вчителі. 29 серпня, якраз напередодні 1 вересня, Дня знань, свята для школярів, вчителів, батьків, припинила своє існування Коноплянівська ЗОШ 1-2 ступенів. Дванадцята сесія Білокуракинської районної ради прийняла рішення про призупинення діяльності даної школи. Як це було? Уважний читач, мабуть, звернув увагу, що питання про Коноплянівську школу неодноразово висвітлювалося на сторінках районної газети «Життя Білокуракинщини», але це були короткі повідомлення. А питання сто

Нещодавно в Білокуракинській групі "Подслушано | БЛК" в соц.мережі Вконтакте з'явилось невеличке звернення-оголошення за підписом самого адміністратора Півенко Романа - https://vk.com/id133864063. В зверненні автор прохає білокуракинців надати фінансову допомогу для проведення заходу в клубі "Ветеран" (відділення терцентру, начальник якого депутат райради Леонов О.О. "Солідарність"), присвяченому Міжнародному дню людей похилого віку, що має відбутись 1 жовтня. Далі адмін вказує, що допомога приймається на картку Ощадбанку: 5167 4900 5901 4242. При цьому відповідальність за зібрану допомогу і проведення заходу Роман Півенко "бере в свої руки"... Цікаве оголошення в досить популярній Білокуракинській групі. Вже пізніше це оголошення кудись зникло... Як виявилось, про таку ініціативу свого винахідливого працівника не знав навіть начальник терцентру Леонов. Наскільки законним є подібне збирання грошей на проведення святкового за

Білокуракинське районне начальство святкує день селища Білокуракине. Столи ломляться від їжі та випивки. За тостом слідує тост... До мера Сірика підходить пан Гапочка і вирішує його підколоть: - Сергій Іванович, в країні криза, а ви, бачу, тут жируєте? Ікра на столі... - Еге ж, Микола Михайлович... Але ж баклажанова, - відповідає мер. - Ага.. Але ж відро!!! - голосно вигукує Гапочка.

На день селища Білокуракине 17 вересня обіцяють провести змагання з кроссфіту. Це відносно новий вид спорту - особливо для білокуракинців - бо в Білокуракине взагалі цим спортом ніхто і ніколи не займався, принаймні, ні в спортзалах, ні на стадіоні, ні будь-де на спортмайданчиках спортсменів з кроссфіту помічено не було. Більш того, думаю, більшість людей в Білокуракинському районі взагалі не знають, що це за вид спорту, а не те, щоб займатись ним.   Що таке кроссфіт? Насправді, це різні фізичні вправи - іноді з утяжелінням, іноді з якимось обладнанням, іноді без нічого - просто виконується фізична вправа. В принципі, кроссфіт нагадує звичайне кругове тренування, яке використовується в силових видах спорту, таких, як бокс, тайський бокс або інших єдиноборствах. Різниця між кросфітом та круговим тренуванням полягає в акцентах, тобто якщо в круговому тренуванні відбувається виконання якихось базових вправ по колу, то в кроссфіті обов'язкова увага приділяється часу,

Нещодавно в Білокуракине одна жінка кинулась під потяг. З першого разу спроба була не вдалою - встигли її відвести від колії, але з другої спроби жінка все ж таки потрапила під колеса і їй відрізало обидві ступні. Також перелом руки і забиття тіла. Кажуть, що в неї не все добре із головою, нещодавно була в Сватівській психіатрічній клініці. Такі випадки, коли хтось кидається під потяг, в нашому селищі вже є не вперше. Було таке і раніше, і в основному такі спроби закінчувались плачевно - людина гинула. Особисто я пам'ятаю подібний випадок, коли ще був студентом і навчався в м.Щастя. Тоді все відбулось фактично на моїх очах, коли одна жінка кинулась під швидкий потяг "Луганськ-Москва". Хто не знає, скажу, що залізнична зупинка в м.Щастя знаходиться за містом, приблизно за 700-800 м від початку міста, а дорога до зупинки оточена з обох боків сосновим лісом. Над залізною дорогою ще є автодорожній міст, по якому проходить автотраса "Старобільськ - Луганс

Ще одна історія про Павлівську школу. Одна вже немолода вчителька питає в свого молодого колеги: - Сергій Олександрович, ви добре розумієтесь в англійській мові? - Ну, так... Трохи знаю, - каже їй колега-вчитель. - Тоді поясніть мені, будь-ласка, чому діти в школі мене називають сепаратисткою? Може, із-за цього? - і показує напис у себе на кофті. Сергій Олександрович подивився на кофту, на якій був напис: "Separation Generation". Потім зайшов в Google-перекладач і зробив переклад. Google переклав: "Separation Generation" - "Покоління поділу (розділення)". Все стало зрозуміло. Google не помилився... І діти також абсолютно праві...

На масових, що були на День Незалежності, підходить до мене один молодий хлопець напідпитку і просить закурити. Даю йому цигарку. Потім він, недовго думаючи, каже: - Дай мені 20 грн.! - На що? - питаю. - Та на пиво, - чесно відповідає. Бачу, що дійсно чуваку зле... Руки аж трусяться, а грошей немає, випить купити ні за що. І тут я згадав, що бачив цього хлопця серед тих працівників, що кладуть алейки в центрі селища. Мені стало цікаво. Знову питаю в нього: - Ти ж працюєш? Я бачив, що плитку кладеш? - Так, - каже. - І що? - Зарплату ж платять? Чи ні? - Та оце вже одну алейку зробили, а Сірик й досі нічого не заплатив, сука! Вже навіть цигарки нема за шо купить. - Як не заплатив? - дивуюсь. - А скільки ж обіцяють заплатить хоч? - Та півтори тисячі в місяць должні заплатить... - Як півтори в місяць? - знову дивуюсь. - І хіба там не від виробки платять? - Та ні, - каже. - Платять за місяць роботи. - Так це ви так можете робити і місяць, і два, і три.. Аж до Нового року можна а